БАТЬКІВСЬКА СКАРБНИЧКА

Не йди попереду мене

Я можу не піти за тобою

Не йди позаду мене

Я можу не вести за собою

Іди поруч зі мною

І просто будь моїм другом

Альберт Калею

Батькі і діти – це любов і сльози,.

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це – сонце і тепло, сніги й морози.

Мед на вуста й на вічні рани сіль

Як на троянді - колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке трапляється, нажаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі.

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває

Й запамятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш, день і ніч.

А діти – це і щастя і турбота,

відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

любов така, яка не має меж.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ

Чимало проблем виникає у вихованні дітей-підлітків. Треба пам”ятати, що у тінейджерів загострене почуття – справедливість. Якщо у молодшому шкільному віці діті беззастережно вважають своїх батьків ідеалом, то далі вони починають критично ставитися до ближніх. Щоб не втратити авторитет у своїх сина чи доньки, намагайтеся бути в очах сина чи доньки -- справедливим. З”ясувати чи притамана вам ця риса хорактеру, допоможе цей тест.

1. Ваш син побився з однокласником, і вас викликають до школи. Ваша реакція:

а) покараю відразу, а потім з”ясую причину бійки;

б) спробую з”ясувати, чому син зятіяв бійку, і потім визначу міру покарання;

в) спершу з”ясую все у класного керівника, оскільки син не скаже правду.

2. Прибираючи в кімнаті, дитина ненароком розбила дорогу річ (ваза,годинник, сувенір). Ваша реакція:

а) покараю неодмінно і відразу;

б) прожену геть, щоб не заважала, і забороню торкатися коштовних речей;

в) заспокою дитину, адже вона це зробила не навмисно.

3. Ви покарали дитину, а потім з”ясувалось, що несправедливо:

а) промовчите, щоб не підривати свій авторитет;

б) вибачитеся перед дитиною;

в) поясните, що дорослі теж інколи помиляються.

4. Ви стомилися, а дитина набридає із запитаннями:

а) роздратовано проганяєте дитину: „Мені треба відпочити!”

б) відповідаєте не задумуючись, щоб вона швидше відчепилася;

в) пояснюєте дитині, що дуже втомилися і відразу призначаєте час, коли зможете поговорити.

5. Дитина просить розв”язати задачу, написати твір і таке інше:

а) щоб не гаяти часу, розв”яжете задачу, напишете твір тощо, дитині залишиться тільки переписати;

б) скажете: „Працюй сам! Тільки тоді зможеш чогось навчитися”;

в) разом із дитиною розберетеся в умові задачі, оберете тему, а виконувати завдання дитина буде самостійно.

6. Дитина просить, щоб їй купили рибок (кішку, собаку). Ви відповідаєте:

а) нізащо;

б) ну що ж, якщо ти так хочеш, я тобі допоможу доглядати тварину;

в) спершу подумай, чи серйозний твій намір завести тваринку. Якщо так,

то за нею будеш доглядати сам.

Якщо ви шість разів обрали відповідь „В”, хвилюватися нічого: ви непоганий, справедливий вихователь. І можете й надалі бути для дитини „еталоном справедливості”. Якщо обрали три відповіді „Б”, три відповіді „В”, -- перегляньте свої переконання, щоб не втратити довіру дитини. Якщо ви обрали переважно відповіді „А”, необхідно серйозно переглянути свої методи виховання.

ЗМІЦНЕННЯ ВЗАЄМИН „БАТЬКИ – ДІТИ”

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Дайте підлітку можливість брати участь у обговоренні проблем сім”ї, визначте зе ними право голосу під час прийняття рішень.

2. Ставтеся до дитини, як до особистості, а не до втілення своїх сподівань. Ви можете радити чи підтримувати, але не повинні керувати її життям.

3. Намагайтеся сприймати життя очима дитини. Спілкування у підлітковому віці є для дитини спонтанним самовираженням. Розумійте, відчувайте, цікавтеся нею. Ваша прихильність надихає дитину, сприяє розвитку позитивної самооцінки.

4. Вмійте слухати свою дитину, не намагайтеся одразу розв”язати її проблему.

5. Можливо, вона прагне просто висловити свої думки, порадитися, краще зрозуміти себе.

6. Прислухайтеся до думки підлітка. Перехідний період – це вік внутрішнього визнання та сприйняття почуттів дитини.

7. Рахуйтеся з потребою підлітка відмовчуватися протягом певного часу чи залишитися на самоті.

8. Демонструйте свою підтримку. Це сприяє формуванню почуття впевненості.

9. Обережно використовуйте порівняння. Цінуйте зроблене кимось, але не порівнюйте дитину з іншими.

10. Тримайте напоготові кілька надихаючих фраз: „Мені сподобалося, як ти це зробив!”, „У тебе завжди багато ідей.”

11. Робіть позитивні коментарі, уникаючи заперечень.

12. Зробіть дім якомога зручнішим і стабільнішим. Встановіть демократичні правила співжиття в сім”ї.

13. Не звинувачуйте підлітка у бажанні вирости, особливо у потребі відокремитися від вас.

14. Майте почуття гумору. Цей віковий період у вашої дитини мине.

15. Наскільки великим буде бажання розв”язати конфлікт „батьки – діти”, настільки результативними будуть ваші дії.

ПОКАРАННЯ. ПОДУМАЙТЕ НАВІЩО.

Запам'ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань „на всяк випадок”).

3. За один раз – одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки в знак покарання.

4. Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з”ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

Як не потрібно карати і сварити.

- якщо дитина хвора;

- якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

- якщо дитина їсть;

- після сну чи перед сном;

- під час гри та під час виконання завдання;

- одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння тощо) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що потрібно втішати дитину);

- якщо дитина не сравляється з страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

- в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

- якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Як не потрібно хвалити.

Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало

менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності,

самотності і, можливо, страждання.

- Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

- Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

- Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

- Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить.

Кiлькiсть переглядiв: 289

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Грудень 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31